Кокаин VHQ Вольск Cocaine 97%

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Парниша, чуваки, слушайте вафлера! Я тут шарю, и вообще колбасит все как семечки! Все началось, когда я решил закладку обратить на неделе. Ну, понимаешь, гешить нужно иногда, чтобы взорвать свою рутину и смыться на другой уровень. Не зря же говорят, что жизнь - это игра, в которую нужно уметь юзать все свои возможности! Так вот, пока я циклодолил на этом новом кайфе, мелькала рекламка онлайн-турнира по Доте. Мои руки уже чесались порвать всех и каждого на этой поле битвы! И тут мне пришла гениальная мысль - почему бы не объединить две мои страсти в одну? Было решено - надо было уколоться орехом и гамать, как мой дед сомнамбулой во дворе. Списался я с моим дилером, который всегда в курсе всех горячих новинок, и он привез мне господство в виде небольшой пачки mj, которая заставляет сердце биться чаще, чем у кузена Санька, когда он видит свою бывшую. Так вот, с восторгом я начал готовиться к турниру. Я его не знал, но он меня... на самом деле, косяк был в том, что я подсчитал дозу с ошибкой, и мое состояние находилось где-то между натуральным куском гаша и летающей колбасой во время голода. Мозг мой превратился в бардак, и я начал феерично фидить в игре. Герои мои дохли как мухи, а я путь свой продолжал, несмотря ни на что! Но никакой наркоты не поможет, если ты не знаешь все замыслы и хитрости игры. И я знал! Я изучил мету наизусть, покупал нужные предметы и юзал ультимейты с лютой жаждой крови. Ведь, как говорят, легче избавиться от наркотика, чем вылечиться от гейма! Между дозами я тренировался, чтобы выйти на турнире как настоящий медведь! Мои френды ржали от моих ночных соло-ранков, когда я из лузов и рейтингов поднимался выше Габена в своей карьере. Я был как герой из мегапопулярного сериала - "Наркоманс"! Но я не просто наркоманс, я был наркоманс-геймер, и никто не переплюнет меня в этом! Наконец настал день D - день нашего турнира. Я долго ютубил, чтобы записи моей сыгранной Доты испарились из сети. Я вошел в зал, и мои руки уже тряслись от нетерпения. Отмена, даже не от нетерпения, а от непередаваемого чувства нереальности всей этой ситуации! Я был на грани колбасита и победы! И так, каждая партия была для меня маленькой битвой жизни и смерти. Мои руки нажимали кнопки, словно они из железа, а не из кожи и мышц. Я ощущал себя богом Доты, но богом, который был на слишком тесной связи с гашем. Но это не помешало мне собраться с мыслями и продолжать бичевать врагов под горячие ритмы моей любимой игровой музыки. Турнир подошел к концу, и многие противники оказались в страшном шоке, когда узнали, что их соперник был вполне гордым видеоигровым наркоманом. Битва за самую вершину оказалась захватывающей и мозгоколбасящей, словно я погружен в самый эпический фильм о геймерах. И вот, наконец, я поднялся на высшую ступень пьедестала. Чувство победы, объятое торжественной музыкой, окутало мое тело и душу. Я был королем геймеров, но глянув в свое состояние, понял, что это не царство длинного правления. И так, мои друзья, эта история - наглядное доказательство того, что жизнь и игра переплетаются в единое целое. Иногда мы находим свое призвание и реализуем себя, находясь на грани черного и белого. Но помните - даже в самом эпическом турнире важно не потерять свое истинное "я" и не забыть о реальности вокруг. Слава Геймингу! Слава Жизни! Слава Кайфу!